Вхід на dnop.com.ua  
Авторизація для отримання повного доступу.


Служба охорони праці:

Професійні хвороби та шляхи їх профілактики

Служба охорони праці

Професійні хвороби (професійна патологія) - це галузь медицини, що вивчає причини, характер порушень у різних системах організму, викликаних дією несприятливих факторів виробничого середовища, їх клінічну картину, діагностику, способи лікування і профілактики. Професійні хвороби тісно пов'язані з іншими галузями медицини, а також з гігієною праці. Саме гігієна праці дає чітке уявлення про причину захворювання - один або комплекс несприятливих факторів виробничого процесу, що впливають на людину. Кожному з них гігієністи праці дають якісну і кількісну оцінку, визначають часові показники їх дїї.

Праця є основою діяльності людини, сприятливо впливає на її здоров'я і забезпечує добробут суспільства. Але за певних умов деякі види праці можуть стати причиною дезорганізації в діяльності нервової, ендокринної, серцево-судинної систем, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату. Недостатнє технічне оснащення виробничого процесу, недодержання чітко регламентованих санітарно-гігієнічних норм призводить до "поломки" в одній чи кількох з перерахованих систем організму людини, виникає патологічний процес, який і назвали професійною патологією, професійними хворобами.

Сьогодні науковими розробками в галузі гігієни праці та професійної патології займаються в науково-дослідних інститутах гігієнічного профілю: Інституті медицини праці АМН України (Київ), НДІ медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (Донецьк), Українському НДІ промислової медицини (Кривий Ріг), Харківському НДІ гігієни праці та профзахворювань, Інституті екогігієни та токсикології імені Л. І. Медведя (Київ), Українському НДІ медицини транспорту (Одеса), Інституті медичної радіології АМН України (Харків), Донецькій обласній клінічній лікарні професійних захворювань, відділенні проф-патології Луганської обласної клінічної лікарні, відділенні профпато-логії Львівської обласної клінічної лікарні.

Крім перерахованих науково-дослідних інститутів, велику науково-дослідну роботу проводять на кафедрах гігієни праці та профзахворювань Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та інших медичних університетів, інститутів і академій (у Донецьку, Львові, Дніпропетровську, Харкові).

У клініках профзахворювань перелічених медичних установ працюючі різних підприємств України, в яких виникла підозра на професійне захворювання, проходять поглиблене обстеження та лікування. Крім клініки професійних захворювань, у НДІ є консультативні поліклініки, в яких щодня проводиться прийом осіб з підозрою на професійне захворювання. Амбулаторний прийом передбачає обстеження у лікарів основних медичних спеціальностей (терапевта, невропатолога, окуліста, отоларинголога, дерматолога, ортопеда, стоматолога, алерголога, гінеколога, рентгенолога). Із застосуванням електрофізіологічних, біохімічних, гематологічних, алергологічних, рентгенологічних та інших методів у кабінетах відділення функціональної діагностики проводиться поглиблене дослідження окремих органів і систем організму, що дає змогу або підтвердити, або зняти, або змінити клінічний діагноз.

Додаткові методи досліджень мають винятково важливе значення під час встановлення точного діагнозу і вирішення питання про подальшу працездатність пацієнта. Деякі дослідження проводяться двічі - до і після курсу відновлювального лікування, що допомагає в об'єктивній оцінці ефективності проведеного відновлювального лікування.

Основне завдання клінік профзахворювань - не тільки поглиблено обстежити хворого, поставити йому точний діагноз, але й провести ефективний курс відновлювального лікування з використанням медикаментозних, фізіотерапевтичних методів, спрямованих на збереження працездатності пацієнта за своєю професією (професійна реабілітація).

Велику роль у цій благородній і необхідній справі відіграють добре оснащена лікувальна база клінік, а також санаторії-профілакторії підприємств.

Для обстеження в будь-якій клініці профзахворювань працівникові необхідно мати такі документи:

  1. Направлення, підписане обласним або міським профпатологом.
  2. Докладну виписку з амбулаторної картки (медико-санітарної частини, поліклініки, диспансеру, де проходить спостереження працівник). Вона складається лікарем-куратором і містить відомості про початок і динаміку перебігу не тільки основного, але й супутніх захворювань, результати періодичних медичних оглядів, курсів відновлювального лікування. Окремо у виписці зазначаються частота звернень і тривалість перебування хворого на листку непрацездатності, рекомендація про переведення на іншу (легку) роботу.
  3. Санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, складену промислово-санітарним лікарем санепідстанції, до сфери нагляду якої належить підприємство, де працює обстежуваний.
  4. Виписку з трудової книжки обстежуваного, із зазначенням професії, стажу роботи, службових переміщень всередині підприємства.

Обов'язковими є висновки нарколога та фтизіатра.

Уважне вивчення медичних документів обстежуваного і результатів клінічного та лабораторних досліджень дають право лікарсько-експертній комісії одного із зазначених вище науково-дослідних інститутів гігієнічного профілю, а також інших лікувальних закладів вирішити таке важливе, відповідальне питання, як встановлення остаточного діагнозу захворювання і його зв'язку з умовами праці (встановлення професійного захворювання).

Існує Перелік професійних захворювань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. Він включає:

 

I. Захворювання, що виникають під впливом хімічних факторів. До них належать:

  1. гострі, хронічні інтоксикації та їх наслідки з характерним ізольованим або сполученим ураженням органів і систем:

а) токсичне ураження органів дихання: ринофаринголарингіт, трахеїт, бронхіт, пневмоніт, фіброзуючий альвеоліт, пневмосклероз тощо;

б) токсична анемія;

в) ураження печінки;

г) токсична нефропатія;

д) енцефалопатія та поліневропатія;

є) токсичні ураження очей тощо;

  1. хвороби шкіри (контактний дерматит, токсикодермія, фотодерматит, оніхії, параніхії, меланодермія, вітиліго тощо;
  2. металева лихоманка.

 

II. Захворювання, викликані впливом промислових аерозолів:

  1. пневмоконіози (силікоз, силікатози, карбоконіози, металоконіози, гі-персенситивні пневмоніти).
  2. коніотуберкульоз (пневмоконіоз, пов'язаний з туберкульозом);
  3. бісиноз (при вдиханні пилу бавовни, льону, конопель, прядива);
  4. хронічний бронхіт (пиловий, ток-сико-пиловий);
  5. емфізема-бронхіт;
  6. емфізема;
  7. хронічний ринофаринголарингіт.

 

III. Захворювання, викликані дією фізичних факторів:

  1. променева хвороба (гостра, хронічна);
  2. пов'язані з впливом неіонізуючих випромінювань (астенічний, асте-но-вегетативний, гіпоталамічний синдроми); місцеві ураження тканин лазерними випромінюваннями;
  3. вібраційна хвороба (викликана впливом локальної або загальної вібрації);
  4. нейросенсорна приглухуватість;
  5. вегетативно-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок;
  6. електроофтальмія;
  7. катаракта;
  8. декомпресійна (кесонна) хвороба;
  9. перегрівання (гостре та хронічне); 10) облітеруючий ендартеріїт тощо.

 

IV. Захворювання, пов'язані з фізичним перенапруженням окремих органів і систем:

  1. професійна дискінезія (писальний спазм);
  2. захворювання периферичної нервової системи (полінейропатії верхніх і нижніх кінцівок, радикулопатії шийного та попереково-крижового рівнів);
  3. захворювання кістково-м'язової системи та сполучної тканини (артро-зи, ліктьовий, колінний, плечо-лопатковий періатрози, остеохондропатії (остеонекрози);
  4. опущення і випадання матки та стінок вагіни;
  5. виражене варикозне розширення вен на ногах, ускладнене тромбофлебітом;
  6. захворювання, які викликаються перенапруженням голосового апарату (хронічний ларингіт, вузлики голосових зв'язок, контактні виразки голосових зв'язок, фонастенія;
  7. прогресуюча короткозорість;
  8. неврози (при тривалому безпосередньому обслуговуванні психічно хворих).

 

V. Захворювання, викликані дією біологічних факторів:

  1. інфекційні хвороби (туберкульоз, вірусні гепатити, бруцельоз, лептоспіроз, СНІД тощо);
  2. мікози відкритих ділянок шкіри, слизових оболонок та вісцеральні (легеня фермера тощо);
  3. дисбактеріоз, вісцеральний кандидоз.

 

VI. Алергічні захворювання: бронхіальна астма, астматичний бронхіт, кон'юнктивіт, ринофаринголарингіт, дерматит, екзема, набряк Квінке, кропив'янка, токсико-алергічний гепатит, ураження центральної та периферичної нервової системи.

 

VII. Злоякісні новоутворення:

  1. пухлини шкіри (гіперкератози, епітеліоми, папіломи, рак, лейкокера-този);
  2. пухлини порожнини рота, органів дихання;
  3. мезотеліома;
  4. пухлини печінки, рак шлунка;
  5. лейкози, неходжкінські лімфоми;
  6. пухлини сечового міхура;
  7. пухлини кісток.

Тільки ті форми патології, що зазначені в сімох розділах Перелік професійних захворювань, можуть бути віднесені до категорії профзахворювань за умови тривалого впливу несприятливих факторів виробництва, що їм відповідають, про що чітко сказано в санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці, з посиланням на перевищення їх концентрацій (рівнів) у порівнянні з допустимими гігієнічними нормами.

Визначивши наявність у хворого професійного захворювання, лікарсько-експертна комісія вирішує наступне важливе питання - про можливість роботи пацієнта за колишньою професією.

Сьогодні у клініках профзахворювань НДІ перебувають на обстеженні працівники переважно з помірно вираженими формами професійних захворювань, рідше - з початковою і ще рідше - з вираженою формою. Наявність початкової форми професійного захворювання, як правило, не обмежує працездатності працівника за своєю професією. Особи з помірно вираженою і вираженою формою захворювання підлягають переведенню на роботу, не пов'язану з дією несприятливих факторів виробничого середовища. У зв'язку з неможливістю їхнього працевлаштування на підприємстві без втрати кваліфікації ці хворі направляються на МСЕК для визначення відсотків утрати працездатності або групи інвалідності у зв'язку з профзахворюванням (зазвичай - III групи інвалідності).

Хворі з початковими формами професійної патології продовжують працювати за своєю професією. Саме на етапі початкових проявів необхідно систематично проводити курси відновлювального лікування, не допускаючи розвитку виражених інвалідизуючих форм професійної патології.

"Захворюванню легше запобігти, ніж його лікувати" - цей постулат стародавньої медицини актуальний в медицині взагалі і особливо в професійній патології, де причина захворювання відома.

Такі галузі промисловості, як хімічна, гірничорудна, вуглевидобувна, метало- і деревообробна, сільськогосподарське виробництво, виробництво будівельних матеріалів, як і раніше, залишаються носіями несприятливих умов праці - токсичних речовин, промислових аерозолів, фізичних і біологічних факторів, здатних викликати розвиток професійних захворювань.

В Україні щороку реєструється значна кількість професійних захворювань. Чи можна зупинити процес їх розвитку? Так, можна. Для цього необхідно рішуче впроваджувати в життя профілактичні заходи, спрямовані на зниження несприятливого впливу факторів виробничого середовища.

Профілактика містить у собі комплекс інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на недопущення розвитку професійних захворювань.

Успішне впровадження в нових виробництвах інженерно-технічних заходів профілактичної спрямованості дає змогу ліквідувати або різко знизити несприятливий вплив виробничих факторів. Сприяє зниженню ступеня дії несприятливих факторів і впровадження нових технологічних ліній, модернізація та удосконалення технологічного устаткування. Прикладом таких інженерно-технічних рішень може бути виробництво скла. Зокрема, автоматичне пакування склотари в склопакети повністю ліквідувало ручну працю, що зумовило зникнення профзахворювань на цій дільниці. Модернізація шліфувальних верстатів значно знизила параметри вібрації, внаслідок чого зменшилась кількість клінічних проявів порушень периферичного відділу нервової системи. Механізація процесу відламування скла значно полегшила працю відламувача скла.

Проте є ще багато виробництв, де інженерно-технічні рішення або економічно важко впровадити, або на цьому етапі просто неможливо.

У шахтах прохідники, вибійники, гірники очисного вибою продовжують використовувати відбійний молоток і зазнають впливу комплексу несприятливих виробничих факторів - пилу, вібрації, шуму, значних фізичних навантажень, що перевищують гігієнічні нормативи. Бульдозерист, екскаваторник, обрубувач литва, каменотес також продовжують працювати в умовах дії локальної вібрації, інтенсивного виробничого шуму. В сільськогосподарському, ткацькому виробництві основою профілактики професійних захворювань є проведення санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів (т. зв. вторинна профілактика). Починати її необхідно з істотного поліпшення якості медичних оглядів - і періодичного, і, що особливо важливо, попереднього (при влаштуванні на роботу).

Робота, пов'язана з дією несприятливих умов праці, як правило, добре оплачується. Тому особи, які бажають влаштуватися на неї, на попередньому медичному огляді про свої скарги на здоровья не згадують. Як наслідок - лікар огляд проводить поверхово і тому може багато що пропустити.

На нашу думку, попередній медичний огляд варто зробити більш поглибленим, з використанням тих методик, які застосовуються під час періодичного медичного огляду, а краще - того набору методик, який використовується під час ранньої діагностики професійних захворювань.

Електрофізіологічні, біохімічні та специфічні дослідження (на свинець, ртуть, марганець тощо), проведені у особи, яка влаштовується на роботу, де діють ті чи інші несприятливі фактори, будуть своєрідною нормою для неї і враховуватимуться під час проведення наступних періодичних медичних оглядів. Буде з чим порівнювати результати досліджень. Попередній медичний огляд повинен бути бар'єром, надійним заслоном у доборі осіб, які влаштовуються на роботи з несприятливими умовами праці.

Наступні періодичні медичні огляди працюючих в умовах дії несприятливих професійних факторів, що проводяться з рядом досліджень, спрямованих на виявлення ранніх функціональних змін серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату, функції кровотворення, дадуть змогу виявити ранні порушення з боку названих систем і проводити курси віднов-лювального лікування.

Добре оснащені в минулому медико-санітарні частини (цехова медична служба), заводські профілакторії, здоровпункти успішно справлялися з таким завданням. їх відновлення є життєво важливим. Саме на цих базах варто було б планомірно, поіменно проводити курси відновлювального лікування, використовуючи всі необхідні методи традиційної та нетрадиційної терапії.

Важливо добитися того, щоб кожний працівник з початковими проявами професійних захворювань не менше двох разів на рік одержував курс відновлювального лікування з використанням медикаментозних препаратів, фізіотерапевтичних засобів, до складу яких входять фізпроцедури, водолікування, масаж, ЛФК. До осіб, які ухиляються від одержання курсу відновлювального лікування, повинні застосовуватися заходи адміністративного впливу.

Курси відновлювального лікування, які проводяться чітко за графіком кожні 6 місяців, дадуть можливість зупинити розвиток професійної патології на його початковому етапі, що не обмежує працездатності працівника.

 

Статті та інформаційні матеріали

Статті, документи, методичні матеріали тощо

 

 

 

 

Попередня стаття: «Основні заходи щодо запобігання травмам та професійним захворюванням»

 

Наступна стаття: «Перша долікарська допомога при нещасних випадках»