Вхід на dnop.com.ua  
Авторизація для отримання повного доступу.


Служба охорони праці:

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

Нове в розслідуванні, обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

З часу прийняття постанови Кабі­нету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094 «Деякі питання розслідування та обліку не­щасних випадків, професійних захво­рювань і аварій на виробництві» ми­нуло більше трьох років. За період з 2001 по 2004 роки введено в дію нові нормативно-правові акти, зокрема, Закон «Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці» та Закон «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», якими було встановлено порядок правового регулювання питань со­ціального захисту працюючих, які по­терпіли на виробництві.

Внаслідок практичного застосу­вання вищезазначених законів на­дійшли численні зауваження та про­позиції від органів державного нагля­ду за охороною праці, Фонду со­ціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професій­них захворювань України, профспі­лок та інших органів щодо необхід­ності внесення відповідних змін до Положення про порядок розсліду­вання та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Поло­ження). Зважаючи на вказані обста­вини, було проведено роботу щодо перегляду та внесення змін до Поло­ження та приведення його у відповід­ність до вимог нової редакції Закону «Про охорону праці».

На підставі аналізу матеріалів розслідування нещасних випадків та узагальнення практики застосування вищезазначеного Положення розроб­лений і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 «Порядок роз­слідування та ведення обліку нещасних

випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі — Поря­док). Цією постановою встановлено нові вимоги законодавства про охо­рону праці, спрямовані на реалізацію державної політики стосовно забез­печення конституційних прав працюю­чих на соціальний захист їхнього життя і здоров'я у процесі трудової діяльності та оперативне вирішення соціальних питань потерпілих на виробництві.

Цей нормативний акт приведено у відповідність до чинних вимог, а саме: детально визначено порядок повідом­лення про нещасні випадки, а також призначення комісій з розслідування та формування їх складу; внесено змі­ни до переліку обставин страхових нещасних випадків; розроблено нову форму акта про нещасний випа­док, що стався на підприємстві, і який за результатами розслідування не пов'язується з виробництвом.

Які ж зміни та доповнення перед­бачені у новому нормативному акті?

Перш за все уточнено категорію осіб, на яких поширюється його дія. Введено поняття «особи, які фактич­но були допущені до роботи в інтере­сах підприємства». Це відповідає ви­могам ст. 24 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудовий договір вважається укладеним, коли працівника було фактично допущено до роботи, навіть без письмового оформлення договору. Визначено та­кож, що дія Порядку не поширюється на військовослужбовців та осіб, які проходять військову службу згідно із статутами військової служби.

Нещасні випадки, що сталися з ви­хованцями, учнями, студентами, кур­сантами, слухачами, стажистами, клі­нічними ординаторами, аспірантами, докторантами під час навчально-ви­ховного процесу, у тому числі під час виробничого навчання, практики на виділеній дільниці підприємства під ке­рівництвом уповноважених представ­ників навчального закладу, розсліду­ються та беруться на облік згідно з Порядком, який визначається Міні­стерством освіти і науки за погоджен­ням з Держнаглядохоронпраці, відпо­відним профспілковим органом і ви­конавчою дирекцією Фонду.

До нещасних випадків, які підляга­ють спеціальному розслідуванню, від­несено також нещасні випадки з тяж­кими наслідками, у тому числі з можли­вою інвалідністю потерпілого (за рі­шенням органів Держнаглядохорон­праці).

З метою недопущення непорозу­мінь з розслідуванням та обліком не­щасних випадків невиробничого ха­рактеру, які проводяться згідно з По­рядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 22 березня 2001 р. № 270, і нещасних випадків, визнаних комісією із розслідування такими, що не пов'язані з виробниц­твом, замість актів за формою НТ від­повідно до цього Порядку складають­ся акти за формою НПВ.

Більш чітко визначено права по­терпілого та його довіреної особи щодо участі в розслідуванні нещасно­го випадку. Так, потерпілий або осо­ба, яка представляє його інтереси, не включається до складу комісії, але має право брати участь у засіданнях, ви­словлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування докумен­ти, що стосуються нещасного випад­ку, давати відповідні пояснення,утому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин нещасного випадку та одер­жувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Щодо членів комісії, то конкрети­зовано їх права, зокрема, на одер­жання письмових та усних пояснень від роботодавця, посадових осіб та ін­ших працівників підприємства, а та­кож проведення опитування потерпі­лих та свідків нещасного випадку.

Без змін було залишено визначе­ний попереднім Положенням термін проведення розслідування нещасного випадку на підприємстві — три доби. Підставою для збереження цього тер­міну стало те, що розслідування не­щасного випадку проводиться комісі­єю підприємства, на якому трапився цей нещасний випадок, і роботода­вець, виходячи із фактичного режиму роботи свого підприємства, повинен у найкоротші терміни провести розслі­дування, встановити причини, які призвели до нещасного випадку, та усунути їх.

Збережено і термін проведення спеціального розслідування неща­сного випадку відповідно до п. 45 По­ложення, який визначається в робо­чих днях. Це пов'язано з тим, що спе­ціальна комісія утворюється держав­ним органом і до її складу входять представники різних організацій та установ, які працюють у режимі п'ятиденного чи шестиденного робо­чого тижня. При цьому враховується також те, що комісії зі спеціального розслідування необхідно витратити певний час на опрацювання і підго­товку значного обсягу матеріалів. Цей термін на підставі практичного досвіду попередніх років та науково обгрунтованих норм витрат робочо­го часу не повинен перевищувати 10 робочих днів.

Значні зміни та доповнення вне­сено до статті, яка встановлює пере­лік факторів, згідно з якими визна­чається зв'язок нещасних випадків з виробництвом. Так, зокрема, визна­ються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з пра­цівниками під час виконання трудо­вих обов'язків у надурочний час та неробочі дні, а також під час пересу­вання по території підприємства пе­ред початком роботи і після її закін­чення, подання необхідної допомоги або рятування людей, виконання дій, пов'язаних із запобіганням нещас­ним випадкам з іншими особами у процесі виконання ними трудових обов'язків.

Суттєві зміни внесено до статті, яка стосується випадків раптового погіршення стану здоров'я працівни­ка або його смерті внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних робо­тах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ре­монт шахт, рудників, копалень, мет­рополітенів, підземних каналів, ту­нелів та інших підземних споруд, геоло­горозвідувальні роботи, які прово­дяться під землею) чи після виведення працівника на поверхню з ознаками гострої серцево-судинної недостат­ності, що підтверджено медичним висновком.

Попереднім Положенням нещас­ні випадки з вищенаведеною кате­горією працюючих визнавалися пов'язаними з виробництвом у разі природної смерті під час перебуван­ня на підземних роботах або протя­гом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серце­во-судинної недостатності. Скасу­вання вимог щодо дотримання чоти­ригодинного терміну у таких випад­ках є дуже важливим моментом, ос­кільки при розслідуванні обставин зазначених нещасних випадків це ви­кликало велику кількість непорозу­мінь і, як наслідок, надходження ціл­ком виправданих скарг.

Пункт Порядку, де йдеться про ви­падки раптового погіршення стану здоров'я, доповнено абзацом, у яко­му дається роз'яснення стосовно то­го, що медичний висновок щодо зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров'я працівника вико­нувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закла­дом за місцем лікування потерпілого на запит роботодавця та/або голови комісії.

Посилено вимоги до порушників трудової дисципліни. Зокрема, попе­реднім Положенням не визнавалися пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками внаслідок отруєння алкоголем, нар­котичними або іншими отруйними ре­човинами, а також внаслідок їх дії (ас­фіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від ро­боти згідно з установленим порядком. Під поняттям «установлений порядок» слід розуміти передбачений правила­ми внутрішнього трудового розпо­рядку або колективним договором підприємства порядок відсторонення від роботи працівника у зв'язку з пе­ребуванням його в стані алкогольно­го сп'яніння.

У Порядку ця стаття доповнена абзацом, згідно з яким за відсутності технічних та організаційних причин не визнаються пов'язаними з виробниц­твом нещасні випадки, які сталися внаслідок не зумовленого виробни­чим процесом алкогольного, токсич­ного чи наркотичного сп'яніння пра­цівників, що підтверджується відповід­ним медичним висновком.

Внесено зміни у п. 8 Положення, що стосуються розслідування випадків зникнення працівника під час вико­нання ним трудових обов'язків. Цей пункт доповнено абзацом такого змі­сту: після оголошення судом праців­ника померлим орган Держнагляд-охоронпраці, який призначив комісію із спеціального розслідування, відповід­но до акта форми Н-5 визнає цей ви­падок пов'язаним з виробництвом, складає акт форми Н-1, а роботода­вець бере цей випадок на облік в уста­новленому порядку.

Відповідно до п. 12 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 p. № 1094, не складалися акти за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії були підтверджені поста­новою прокуратури про відмову у по­рушенні кримінальної справи на під­ставі вимог ст. 6 п. 8 Кримінального кодексу України. При цьому у поста­нові прокуратури зазначалося, що в діях потерпілого є склад правопору­шення. Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112, якою затвер­джено Порядок, не визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки, які сталися з працівниками під час скоєння ними злочину, що встановлюється тільки на підставі об­винувального вироку суду.

Виділено окремим абзацом неща­сні випадки, що сталися із роботодав­цем. Якщо постраждав роботодавець, то орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності — місцева держадміністра­ція або виконавчий орган місцевого самоврядування зобов'язані забезпе­чити належні умови і сприяти роботі спеціальної комісії.

На підставі напрацьованої практи­ки розслідування нещасних випадків, що сталися з водіями, машиністами, пі­лотами (екіпажем) транспортних засо­бів (автомобілів, поїздів, літаків, морсь­ких та річкових суден тощо) під час пе­ребування в рейсі, а також внаслідок катастроф, аварій та подій на транс­порті, продовжено термін розсліду­вання таких випадків порівняно з ви­могами попереднього Положення. Так, у разі виникнення потреби у про­веденні лабораторних досліджень, експертизи, випробувань для встанов­лення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування за погод­женням з територіальним органом Держнаглядохоронпраці за місцезна­ходженням підприємства може бути на підставі наказу роботодавця продов­жено, але не більше ніж на місяць.

Принципово змінено порядок спе­ціального розслідування. Так, згідно з п. 11 Порядку спеціальному розсліду­ванню підлягають нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з мож-ливою інвалідністю потерпілого, які проводяться з обов'язковим включен­ням до складу комісії представника робочого органу Фонду за місцезна­ходженням підприємства. Віднесення нещасних випадків до таких, що спри­чинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інва­лідністю потерпілого, здійснюється від­повідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що за­тверджується Міністерством охорони здоров'я.

Конкретизовано порядок розслі­дування нещасних випадків з особа­ми, які забезпечують себе роботою самостійно і добровільно сплатили внески на державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на ви­робництві та професійного захворю­вання. Щодо самого розслідування, то організує його робочий орган ви­конавчої дирекції Фонду за місцем на­стання нещасного випадку, який для цього наказом утворює комісію у складі не менше ніж трьох осіб.

До складу комісії включаються представники робочого органу вико­навчої дирекції Фонду (голова комісії) за місцем настання нещасного випад­ку, райдержадміністрації — у разі на­стання нещасного випадку у місті ра­йонного значення чи районі міст Киє­ва і Севастополя, або облдержадміні­страції — у разі настання нещасного випадку у місті обласного значення, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий або особа, яка представляє його інтереси. У разі гострого професійного захворюван­ня (отруєння) до складу комісії також включається представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасно­го випадку.

Відповідно до п. 66 Порядку підпри­ємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду ве­дуть облік усіх нещасних випадків. Держнаглядохоронпраці, інші цент­ральні органи виконавчої влади, міс­цеві держадміністрації ведуть опера­тивний облік нещасних випадків, які під­лягають спеціальному розслідуванню.

У разі коли Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рішення щодо утворення комісії з розслідуван­ня групового нещасного випадку (ава­рії, що призвела до нещасних випад­ків), головою спеціальної комісії при­значається посадова особа Держна­глядохоронпраці, яка входить до скла­ду комісії, утвореної Кабінетом Міністрів України.

Керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної ко­місії щодо обставин та причин неща­сного випадку призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку згідно з вимогами п. 58. Наявність окремої думки в матеріа­лах спеціального розслідування не­щасного випадку не є обов'язковою підставою для прийняття рішення згід­но з цим пунктом.

У разі незгоди зі змістом акта форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ) член комісії відповідно до ви­мог пп.13, 51 письмово викладає окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною час­тиною. Питання врахування окре­мої думки члена комісії вирішується головою та членами комісії з розслі­дування (спеціального розслідуван­ня) нещасного випадку. Відповідно до вимог пп. 19, 53 Порядку робото­давець, а у разі нещасного випад­ку, що стався з особою, яка забез­печує себе роботою самостійно,— керівник робочого органу виконав­чої дирекції Фонду, який призначив комісію, та керівник органу Держна­глядохоронпраці, який призначив спеціальну комісію, розглядають і затверджують примірники актів форми Н-5 і форми Н-1 (або форми НПВ), і за наявності достатніх під­став можуть прийняти відповідні рі­шення щодо врахування окремої думки.

Порядком передбачено, що керів­ник органу Держнаглядохоронпраці, який призначив спеціальну комісію, по­винен розглянути і затвердити примір­ники актів форми Н-5 та форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування. На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його ін­тереси, голова спеціальної комісії зо­бов'язаний ознайомити їх з докумен­тами, що містяться в матеріалах спе­ціального розслідування.

Порядком визначено процедуру скасування висновків попередньої спеціальної комісії у разі надходження скарги або незгоди з висновками спе­ціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку. Зокрема, керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціаль­ного розслідування має право при­значити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випад­ку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами ЇЇ роботи ска­сувати висновки попередньої комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подіб­них випадків, притягнення до відпові­дальності посадових осіб підприєм­ства та органів Держнаглядохорон­праці, які порушили вимоги законо­давства про охорону праці.

Більше того, Порядком передбаче­но, що у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ), рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку.

Визначено обов'язки керівників Держнаглядохоронпраці та його те­риторіальних органів, які у разі вияв­лення під час проведення спеціаль­ного розслідування ознак злочину зо­бов'язані передавати в установлено­му порядку відповідні матеріали орга­нам прокуратури для притягнення винних осіб до відповідальності.

 

 

Попереднє роз'яснення: «Методичні рекомендації зі здійснення державного нагляду за охороною надр на підприємствах нафтогазовидобувного комплексу»

 

Наступне роз'яснення: «Нормативно-правове забезпечення діяльності при поводженні з вибуховими матеріалами місцевого приготування»